Поезiя безсмертна i нетлiнна...

Поезiя безсмертна i нетлiнна.
Над небуттям i забуттям вона
Cвою високу мiсiю невпинно,
Невтомно всюди здiйснює... Одна

Поезiя повiнчана з майбутнiм.
У кожної людини є в душi
Скарбниця з найдорожшим, незабутнiм...
Вiдкрий оту скарбницю, опиши

Омрiяне, оплакане, поете,
Хай бiль твоя покличе спiвчуття
Вiдлунням у чужiй душi… Нове те
Творiння хай впливає на життя,

Змicт придає йому i розумiння...
Поезiя – то не простi cлова –
Осяяння, пророцтво i прозрiння,
Поезiя – то iстина жива.

Насмiлюсь навiть висловити думку:
Це те, що хоче донести Творець
До тебе, щоб не був придатком шлунку,
Вбиваючи духовне нанiвець...

Поезiя... Вона єднає людство.
I доки над друкованим рядком
Лунає тихий смiх i сльози л’ються,
Безсмертне людство – є такий закон...